Редагування тексту пісні Повернутись до тексту пісні Адреса вашої електронної пошти: Текст для виправлення: Чи люблю тебе не питай, Бо любов моя не мине Ти за край ідеш так за край! Щоб залишити мені мене Я хотіла тобі дати рай, Та Диявол його не мине… Не щади його, а карай! Щоб залишити мені мене Ствол 415 міліметрів, а тому Смерть не довго до мене в економкласі летіла, Та я відпросився у старої знову додому, У мене на землі залишилось незакінчене діло Затягнув"пальоний" турнікет і двинув У темряву, Воля до життя сильніша будь-яких панацей, У смерті руки трусяться немов би від тремору, Дала маху і я лізу з того світу на цей! І хватаюсь за землю, що є сили і духу, І в багні серед бруду - віднаходжу коріння, І беруся за нього, як за мамині руки, А у грудях грохоче моя Україна… Кращі люди не вагаючись засіяли небо, Гірші люди не вагаючись чекають плоди, А я лізу по землі і її мої ребра Орють для голів сліпої орди Чи люблю тебе не питай, Бо любов моя не мине Ти за край ідеш так за край! Щоб залишити мені мене Я хотіла тобі дати рай, Та Диявол його не мине… Не щади його, а карай! Щоб залишити мені мене Видно землі ці плетені тьмою, По кордонах вузлами ці ниті, Та поки я живу і ці землі за мною, - Я заставлю чортів їх цінити! Кров хотіла втекти та спинилась, І на тому їй дякую клятій, Я ще дихаю, тому спи мила, Хай попереду біси, та за нами крилаті! Почекає та небесна гребля, Що описував детально одинокий Данте… Поки лізу по землі і її мої ребра Витирають від лап окупанта! Кращі люди за тебе у хмари, Гірші люди за тебе у спальні, Пам'ятаєш набої - замало, Пам'ятаєш, що люті - достатньо Чи люблю тебе не питай, Бо любов моя не мине Ти за край ідеш так за край! Щоб залишити мені мене Я хотіла тобі дати рай, Та Диявол його не мине… Не щади його, а карай! Щоб залишити мені мене Поточна версія тексту: Чи люблю тебе не питай, Бо любов моя не мине Ти за край ідеш так за край! Щоб залишити мені мене Я хотіла тобі дати рай, Та Диявол його не мине… Не щади його, а карай! Щоб залишити мені мене Ствол 415 міліметрів, а тому Смерть не довго до мене в економкласі летіла, Та я відпросився у старої знову додому, У мене на землі залишилось незакінчене діло Затягнув"пальоний" турнікет і двинув У темряву, Воля до життя сильніша будь-яких панацей, У смерті руки трусяться немов би від тремору, Дала маху і я лізу з того світу на цей! І хватаюсь за землю, що є сили і духу, І в багні серед бруду - віднаходжу коріння, І беруся за нього, як за мамині руки, А у грудях грохоче моя Україна… Кращі люди не вагаючись засіяли небо, Гірші люди не вагаючись чекають плоди, А я лізу по землі і її мої ребра Орють для голів сліпої орди Чи люблю тебе не питай, Бо любов моя не мине Ти за край ідеш так за край! Щоб залишити мені мене Я хотіла тобі дати рай, Та Диявол його не мине… Не щади його, а карай! Щоб залишити мені мене Видно землі ці плетені тьмою, По кордонах вузлами ці ниті, Та поки я живу і ці землі за мною, - Я заставлю чортів їх цінити! Кров хотіла втекти та спинилась, І на тому їй дякую клятій, Я ще дихаю, тому спи мила, Хай попереду біси, та за нами крилаті! Почекає та небесна гребля, Що описував детально одинокий Данте… Поки лізу по землі і її мої ребра Витирають від лап окупанта! Кращі люди за тебе у хмари, Гірші люди за тебе у спальні, Пам'ятаєш набої - замало, Пам'ятаєш, що люті - достатньо Чи люблю тебе не питай, Бо любов моя не мине Ти за край ідеш так за край! Щоб залишити мені мене Я хотіла тобі дати рай, Та Диявол його не мине… Не щади його, а карай! Щоб залишити мені мене Ваш варіант виправлення надіслано на перевірку.